Юрій Меркеєв. Кесонники та Шаман

А потім їм захотілося кинутись у холодну воду; вони купалися, дуріли, грали, як діти. І збоку могло здатися, що так щасливо можуть пустувати лише Останні Закохані чоловік і жінка, що залишилися на землі. Потім вони лягли на пісок, і Вероніці стало холодно.
— Зігрій мене, любий, — попросила вона  і простягла свої тендітні руки.
Олексій ніжно взяв їх і повів Вероніку за собою туди, де сонце сповільнює свій хід, і зупиняється час, щоб чоловік і жінка, ставши єдиним, насолоджувалися собою якомога довше. Зник час у четвертому вимірі. Провалилося в надра кохання.Земля зупинилася для того, щоб виконати велику забаганку рудоволосої бешкетної дівчини з круглим личком. І все злилося в одному мовчазному екстазі кохання: і природа, і річка, і ліс вдалині, і хмаринки, і сонце, схоже на великий помаранчевий сон Олексія. І подих одного став диханням іншого. І світ перестав бути. І час остаточно зник.

Цитата з книги Кесонники та Шаман, автор Юрій Меркеєв