Верховний септон колись казав мені, що той, хто грішить, мусить і страждати. Якщо він має рацію... лорде Еддарде, скажіть мені тоді, чому, коли ви, знатні лорди, граєте в престоли, найбільше страждають невинні?

Найкращі з нас стрімголов кидаються заміж в ім'я відчуття безпеки, порятунку від самотності. Нічого більше, ніякого кохання. І ті рідкісні, що можуть йти одні, — справжні жінки майбутнього, хоч би що там говорили придумані чоловіками книги, п'єси та фільми.

Погляньте на речі як німці реально.

Люди не вміють цінувати те, що мають. Зате вони без кінця плачуть і страждають про те, чого вони не мають. Абсурд!

- Вже Різдво.
— А я маю шампанське, — серйозно сказав він. — Привезли із Франції. Дороге. Будеш?
— Для якоїсь дівчини?
Він дістав охолоджену пляшку, два чисті фужери і поставив на стіл.
- Хіба не знаєш? - сказав він. — Шампанське не має  призначення. Є лише час, коли необхідно відкоркувати пробку.

Хто ненадійний в одному, той ненадійний у всьому. Ні разу не зустрічав винятку.

Людина і померти хоче гарно.

Іноді нам здається, що невідомість – найгірше. Але ж вона  дає все ж таки якусь надію. Повна визначеність може цю надію вбити.

Смерть жахлива, але свідомість того, що ти житимеш вічно і ніколи не помреш, була б ще страшнішою .

— Я мушу зайнятися справою.
— Ти щойно повернувся, когось загарпунивши, і тобі знову нема?!
- Це було вранці!