Ми є частиною людства, тому нам слід дбати про людство. А якщо це не в наших силах, то ми маємо хоча б не завдавати шкоди.

Чарівники не вірять у богів. Приблизно так, як більшість людей не бачать необхідності вірити, скажімо, в столи. Люди знають, що столи існують, знають, що існування це виправдане і столи займають певне місце в добре організованому всесвіті. Люди просто не бачать жодної потреби в тому, щоб ходити кругами і примовляти:«О, великий стіл, без тебе я — ніщо».

Дуже складно бути руйнівником моралі у світі, де моралі не лишилося.

Ніхто не хоче любити в нас звичайної людини.

Чому російські перекладають у таких кількостях абсолютно ніякі, стереотипні романи з Англії — тоді як самі російські автори, з якими я познайомився у вас, не мають змоги публікуватись.

Важких предметів немає, але є безодня речей, яких ми просто не знаємо, і ще більше таких, які знаємо погано, безладно, уривчасто, навіть хибно. І ці – то хибні відомості ще більше нас зупиняють і збивають, аніж ті, яких ми зовсім не знаємо.

Спогади – як вовки: від них не втечеш, їх не вмовиш дати спокій.

Не треба завжди гострити. Розсудливість пізнається в серйозному, вона цінується вище, ніж дотепність. Хто вічно гострить - порожня людина.

Почуття обов'язку здатне породити стільки каліцтв, скільки не здатні породити багато інших речей з страшнішими назвами.

Мій старий принцип розслідування полягає в тому, щоб виключити всі явно неможливі припущення. Тоді те, що залишається, є істиною, хоч би якою неправдоподібною вона  здавалася.