Іноді переклад буває геніальнішим за оригінал.

— На тому тижні тут була тиша та гладь, а зараз вони ріжуть сусідських дітлахів.
— Через тебе їм мерехтять демони!
— Якщо чесно, людям не потрібна нагода для вбивства. Ти бачив ірландців? Вони всі ірландці. Ти гадаєш, це я монстр? Я як бухло на вечірці. Позбавив від комплексів.

Права - це не права, якщо хтось може їх забрати. Це привілеї.

Любовь... — повторила она  медленно, внутренним голосом, и вдруг, в то же время, как она отцепила кружево, прибавила: — Я оттого и не люблю этого слова, что оно для меня слишком много значит, больше гораздо, чем вы можете зрозуміти, - і вона глянула йому в обличчя. - До побачення!

Коли ти хочеш щось зрозуміти, ти опиняєшся з цим«щось» віч-на-віч, зовсім один, без жодної допомоги.

— Ти згадаєш, як використати свою силу. Це як кататися велосипедом.
- Кататися я теж не вмію.

Якось, творячи над сплячим святе чаклунство кохання, Заренка раптом відчула, як у ній найглибше, тяжко і чудесно-тривожно, ворухнулося щось живе, але не її. Причаївшись, жінка прислухалася до великого скоєння: це, кручена в диханні душа коханого проникла в її серце і оживила плід, якому призначено бути продовженням і відродженням Доброги... І Зарінка лежала, прислухалася до себе, до того, хто з'явився в ній, і до гримучого моря.

Кожна людина хоч раз у житті хотіла когось убити, включаючи себе.

Вчора впав у меланхолію і мріяв перенестись у часі, років на триста тому, у часи, коли все було чесніше та простіше. Тебе образили - ти дістаєш ніж  довжиною в метр і відрізаєш ворогові що-небудь.

Якщо у людини в руках молоток, то йому скрізь мерехтять незабиті цвяхи.