Фредерік Бегбедер. Оповідання під екстазі
Раптом розумію, що життя — дуже проста штука: ми народжуємося, зустрічаємо найцікавіших людей, любимо їх, треплемося з ними, іноді з ними спимо. Смерті немає: це приголомшлива новина.
Раптом розумію, що життя — дуже проста штука: ми народжуємося, зустрічаємо найцікавіших людей, любимо їх, треплемося з ними, іноді з ними спимо. Смерті немає: це приголомшлива новина.
Європа, необережно просвітлюючи Азію, готує сама собі загибель.
Деякі люди, не володіючи визначними здібностями, майстерно вміють запалювати їх в інших.
Вороги сильні, підступність їх безмірна,
У захисті проти хибних звинувачень
Хочете бути щасливішим, ніж Господь,
Якому ви ревний слуга?
Йому дісталося у цьому мерзенному світі!
- Ти казав, що віриш у великого чарівника, що стоїть за лаштунками.
– Вірю.
- І що хочеш подивитись йому в очі.
- Я дивлюся.
Боже мій, адже у мене навіть водійських прав немає... Так і ти не Елвіс...
Любити незнайомі місця легко: ми приймаємо їх такими, якими вони є, і не вимагаємо нічого, крім нових вражень…
Якщо дівчаткам-підліткам давати занадто багато волі, вони забувають про навчання, а на умі одні наречені. Якщо говорити«Спочатку вивчися і здобуй освіту, хлопчики потім». Іноді потім – не буває. Потрібно знайти серединку, щоб і вчилися, і проживали дівчаче життя, і заводили романи.
Ліза перепробувала багато будильників і знала, що вони на цьому світі не для того, щоб їх любили. І будильники знали своє місце: добрий день починався з того, що тобі велять заткнутися, поганий — з того, що тебе жбурляють у стіну, і твої тельбухи розсипаються по підлозі.