Моя мати померла, перш ніж я досяг успіху. Пам'ятаю, мені було років із десять. Наша квартира на верхньому поверсі. Дико холодно. Знизу, з провулка, мене гукають друзі, кличуть прокинутися вулицями. А мати мене не пускає. Я страшенно сердився і кричав на неї без упину. Вона  зносила мої закиди. І тим самим врятувало мені життя. Розумієте, всіх тих хлопців, які тоді звали мене гуляти, вже нема на світі. Вона  хотіла, щоб я не вештався вулицями допізна, а робив уроки. І саме завдяки цьому я тепер сиджу тут та розмовляю з вами. Все дуже просто, правда? Але ми такі забудькі...

Напевно, без жіночого захоплення життя чоловіка втрачає фарби.

- Що ти чув? Говори!
- Нічого важливого. Тільки купу всього про Кільце, і про Темного Володаря, і про кінець світу.

— Ми раді, що не помер.
- Я теж, люба. Смерть нудна, особливо зараз, коли у світі стільки всього відбувається.

Елліот Рід: - Прибиральник, Карла почала тужитися. Передай Терку.
Прибиральник: — У твоєї дитини хвіст.
Терк: — Ну, казав же їй не сидіти перед мікрохвильовою піччю.

... біль тим і корисний, що змушує рухатися далі.

Смерті немає, а є любов і пам'ять серця.

- А мене накрило?
— А як почуваєшся?

Звичайно, всі люди вмирають, але коли прийде моя черга, я скажу: ні  , дякую.

Ніщо не вічне у нашому грішному світі, навіть наші неприємності.