Бідна Настя. Карл Модестович Шуллер
Покинута жінка страшніша за дикого звіра.
Покинута жінка страшніша за дикого звіра.
Знищуючи, я перестаю бути зайвим.
Ми завжди чекаємо знаків від Всесвіту, але насправді бачимо лише те, що хочемо бачити і тоді, коли справді до цього готові.
Кожен художник знає – не можна створити шедевр, усвідомлюючи, що створюєш шедевр.
Багач тупів, а бідняк дичав і озлоблювався, і кожна нова можливість, що відкривалася перед людством, робила багатія все багатшим, а бідняка все менш необхідним і тому менш вільним.
Жодна людина на світі — на землі чи на небесах — не звинувачуватиме тебе за те, що ти хочеш жити далі!
Люди, які знайомляться зі мною, думають, що я зараз їх приб'ю. А насправді я дуже сором'язливий.
Ральф працював на будівництві, і люди казали, що він завжди носить із собою Біблію та револьвер 38-го калібру. Біблію – для читання під час перерв, а револьвер – на той випадок, якщо зустріне на роботі Антихриста.
Тільки молитва не йшла у мене з язика. Та й як же інакше? Нема чого й намагатися приховати це від Бога. І від самого себе теж. Я знав, чому в мене мова не повертається молитися. Тому що я кривив душею, не по-чесному чинив — ось чому. Вдавався, ніби хочу виправитися, а в найголовнішому гріху не покаявся. Вголос казав, ніби я хочу вчинити як треба, щиро кажучи, ніби хочу піти і написати господині цього негра, де він знаходиться, а в глибині душі знав, що все брешу, і Бог це теж знає. Не можна брехати, коли молишся, це я зрозумів.