Олександр Сергійович Пушкін

Хоч важко часом у ній тягар,
Віз на ходу легкий;
Ямщик лихий, сивий час,
Щастить, не злізе з опромінювання. Зранку сідаємо в воз;
Ми раді голову зламати
І, зневажаючи ліньки і негу,
Кричимо: пішов! Але опівдні вже немає  відваги;
Розтрясло нас; нам страшніше
І косогори та яри;
Кричимо: легше дурнів! Катіт, як і раніше, віз;
Надвечір ми звикли до неї
І, дрімаючи, їдемо до ночівлі -
А час жене коней.