Айн Ренд. Атлант розправив плечі

Іноді наступали такі моменти, як сьогодні, коли вона  раптово відчувала нестерпну порожнечу, навіть не порожнечу, а безмовність, не розпач, а нерухомість, ніби в ній самій без жодних особливих неполадок усе зупинилося. Тоді вона  відчувала бажання отримати короткочасну радість ззовні, бажання бути стороннім спостерігачем чужої роботи чи величі. Не мати, лише віддаватися; не діяти, лише реагувати; не творити, а захоплюватися. Тільки потім я зможу продовжити існування, бо щастя – паливо душі.

Цитата з книги Атлант розправив плечі, автор Айн Ренд