Кейт Бернхаймер. Мати зіпсувала мене, тато зжер мене

Ось один приклад: Національний книжковий фонд, який присуджує Національну книжкову премію, стверджує, що до отримання нагороди«не допускаються перекази народних казок, міфів та чарівних казок». Уявіть правила, в яких йдеться:«Не допускаються викладу сюжетів про рабство, кровозмішення та масові вбивства». У чарівних казках є всі ці теми; однак у наведеному твердженні мається на увазі, що у казках є щось… ну, нелітературне. Мабуть, цей снобізм якось походить з асоціації казок з дітьми та жінками. А то ще може матися на увазі, що раз у них немає конкретного автора, вони не вписуються у культуру, завороженную міфом про героїчному художника. Або ж їхні стежки знайомі всім настільки, що їх легко сприймають як кліше. Ймовірно, руїни світу казок, в якому реальне сусідить з нереальним, засмучують тих, хто розраховує, ніби подібне протистояння здатне народити якусь подобу порядку.

Цитата з книги Мати зіпсувала мене, тато зжер мене, автор Кейт Бернхаймер