Абу аль-Атахія

Я ночі проводжу у вогні –
Мене подушка обпалює.
Душа застигла, як уві сні,
І лише від болю остигає.
Наче в кров мою проник
Заїмодавець, лихвар -
Він до очікування не звик,
Мене, як губку, вичавлює.
Кохана, за щастя мить
Розплачуюся без кінця.
Чи знайдеш нового дурня,
Хто побажає цієї частки.