Антон Павлович Чехов. Степ

Коли довго, не відриваючи очей, дивишся на глибоке небо, то чомусь думки та душа зливаються у свідомість самотності. Починаєш почуватися непоправно самотнім, і все те, що вважав раніше близьким і рідним, стає нескінченно далеким і таким, що не має ціни.

Цитата з книги Степ, автор Антон Павлович Чехов

Схожі цитати

Інформація
Відвідувачі, які знаходяться у групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.