Фредерік Бакман. Друге життя Уве

І ось настав понеділок, але Соні вже не було.
Уве і сам точно не знав, чому перетворився на суворого мовчуна. Чи тому, що став більше розмовляти сам із собою. Або ж помалу виживав з розуму. Сам ні-ні й думав про це. Виходило так, що не підпускає він до себе людей зі страху, як би пам'ять про дорогий її голос не потонула в гомоні їхніх сварливих голосів.

Цитата з книги Друге життя Уве, автор Фредерік Бакман