Арсеній Олександрович Тарковський

Під серцем трави важчають росинки,
Дитина йде босоніж стежкою,
Несе суницю у відкритому кошику,
А я на нього з вікна дивлюся,
Наче в кошику несе він зорю. Коли б до мене побігла стежка,
Коли б у руці захитався кошик,
Не дивився б я на будинок  під горою,
Не заздрив би долі інший,
Не став би зовсім повертатися додому.