Завжди буваєш вдячний Богові, коли він врятує тобі життя.

Ми любимо створювати собі проблеми там, де їх немає. Особливо коли любимо тих, хто нас не має.

Для кохання рідкісні зустрічі радше свято, ніж перешкоди. Вони підгодовують уяву. Чим рідше людину бачиш, тим простіше її любити. Зайвим спілкуванням можна лише зіпсувати.

Бувають такі стани, коли спиш повністю, крім твоєї частини, яка усвідомлює, що не спить.

Коли величезна тиша і морок обрушується на вашу душу, тільки тоді народжуються найшаленіші ідеї. Їхнє світло підбадьорює вас, заспокоює, і ви вірите в їхню благотворність. Їхня чистота підкорює вас, їхній блиск вас радісно сліпить, і ви впевнені, що це сяйво істини. З цього моменту ви відкидаєте страхи, стриманість, готуєтеся порозумітися зі світом, підкорити простір, виплеснути своє серце на клавіатуру комп'ютера.

Споживання – це не надлишок товарів, це відсутність вдячності та вміння відрізнити гній від діаманту. Це прийняття краси, знань, ідей за належне, коли переконані, що Данко на те й Данко, щоби він відгорів, а ми по ньому ще лапами протопталися. Сам же зголосився - нехай подяки і не чекає!

Ось так ми і живемо зараз, кожен сам собою, зі своїм життям.

Боже мій! У класах сидять не учні, а справжнісінькі мавпи. Дарвін був наївним мрійником, я вас запевняю. Яка там еволюція, помилуйте! На одного розсудливого у мене цілих дев'ять орангутанів.

Поганий вчинок тільки накочує дорогу до поганих вчинків; погані ж думки нестримно тягнуть цією дорогою.

Це жорстокий світ... і кохання не може захистити від нього. Вона  може лише залікувати нанесені рани.