... весь світ - це корабель, який з гавані вийшов, але дороги назад у нього немає.

Тут царюю я -
цариця-розруха:
я жеру паровоз,
зжираю машину.
Як дуну –
здуну фабрику пухом.
Як дуну –
здуну завод, як пушину.

Ніжність вашого голосу пом'якшує жорстокість ваших слів.

Є шлях усередину і є шлях назовні: один, щоб увійти, і один вийти. Такий порядок речей, і ми маємо йому підкорятися.

Ніколи не потішайся над любов'ю. Просто є люди, яким так ніколи і не випаде щастя дізнатися, що це таке. все одно, чи триватиме це півтора дні або багато років, залишиться найголовнішим, що тільки могло статися в житті людини. Завжди будуть люди, які стверджують, що цього немає, тому що їм не довелося випробувати щось подібне.

Одних цікавить комп'ютер та штучний інтелект, а інших життя за вікном.

До Уве раптом доходить різниця між жорстокістю за потребою та жорстокістю навмисною.

Людина, яка бореться за щось більше, ніж тільки за себе, може невимушено вбити сотню ворогів.

Збирати жалю - все одно що тягати в кишені жменю вугілля, що горить: і користі ніякої, і печеться боляче.

-... Адже ця Фландрія справді чудова країна.
– Не надто прекрасна, брате, не надто!
- О, я говорю про країну, якою її створив господь, а не про людей, - вони завжди псують його творіння.