Коли тонеш, біль приходить через опір.

Той, кого ти любиш, це відображення. Це брат твій по крові, за духом, це твоє власне обличчя крізь каламутну поверхню світу, це найвища спорідненість, спорідненість очей, рук, душ, сердець. Це думки, що стають продовженням один одного, це екстаз пристрасті, відбиток стогін, крику, мовчання, що звучать в унісон...

— Треба дбайливіше ставитись до людей, які до тебе належать... У старості сам переконаєшся, що таких зовсім мало...

Люблю, коли хтось стосується моєї шкіри, гладить мене, дивиться в очі, цікавиться мною, тому що тоді я відчуваю безпеку і відчуваю турботу про себе.

Ти врахуй, я цілком можу повірити. Я, знаєш, вірю майже у все, що мені кажуть. Так простіше.

Ти здивуєшся, скільки може зрозуміти жінка. Головне - знайти правильні слова.

— Ти храбра дівчинка.
— Не відчуваю себе хороброю.
— Хоробрі люди ніколи цього не відчувають.

О, жінки, вам ім'я – віроломство!

Світло зірок погасло, заспівав півень, але опівночі не пішла. Над головою в нічній темряві сходилися духи зла.

Екстраверти люблять відчувати більше, інтроверти люблять більше знати про те, що вони відчувають.