Дмитро Ємець. Мефодій Буслаєв. Намисто дріади
Якщо не хочеш відповідати на чужі запитання – задавай свої.
Якщо не хочеш відповідати на чужі запитання – задавай свої.
Не обманюйте себе всякими«ще разок»,«останній раз»,«останній укол»… Тому що це справді може стати останнім разом. Навіть людина, яка ніколи не піднімала на вас руку, здатна озвіріти. Він набагато гірший, ніж ви думаєте, він здатний вас убити. Можливо, йому цього навіть хочеться, просто не вистачає духу. Тікайте звідти, куди очі дивляться, поки він не зібрався з духом. Він вас не любить. Йому на вас начхати, ви йому байдужі, його любов - всього лише спосіб завдавати вам біль. Цього він хоче, це й робитиме. Не сподівайтеся, він не зміниться, хіба що на гірше. Чим краще ви будете, тим гірше ставатиме він.
Вона померла у мене на руках, повторюючи: "Я не хочу вмирати". Ось що таке смерть. Не має значення, яка на солдатах форма. Не має значення, чи сучасна у них зброя. Я подумала, якби всі бачили те, що я бачила, ми б ніколи більше не воювали.
Любов дорожче за життя, і серце людини, яка любить, незрівнянно цінніше за серце птиці.
Іду я недавно вулицею і роздумую, про що тільки й можу думати останнім часом. І приходжу до висновку, що за всіма законами добра і краси повинна мені підвалити непомірна компенсація за мою втрату і подальші страждання. Або, думаю, ТВОРЧИЙ ПРОРІВ трапиться, або ГРОШАМИ дадуть. І заходжу з цими думками до супермаркету, а там касирка, зважаючи на відсутність дрібниці, прощає мені«два п'ятнадцять». І це все?!
Кожна людина сама обирає своїх опонентів: одна входить у клітину лева, інша біжить від інфаркту, третя захищає дисертацію.
Якщо раптом що мене Анхайліг живцем з'їсть, а кістки тут поруч і прикопає. Та фіг із кістками, дипломну не підпише, ось це страшно.
Люди як книги, які не варто судити по обкладинці. Ніколи не знаєш, який сюжет і хто лиходій їхньої історії.
Не на морі-океані,
Не на острові-Буяні,
Жили були за старих часів...
Краще я не так почну!
Жили-були дід і баба,
їли кашу з пирогом...
Ні, мабуть, це слабо,
Та й казка про інше!
Як у дні царя Гороху...
(Це здається не погано!)
Загалом, справа була старі:
Жив на світі Петро-цар.
«Дивовижні». Ненавиджу це слово! Жахлива вульгарщина. Мутить, коли чуєш такі слова.