Коли приходить зима, навіть із наймогутніших дубів опадає листя.

Ранок затягнувся кілька років.

— Знаєш, чому гарна пустеля? - сказав він.
— Десь у ній ховаються джерела…

Ось воно щастя, ось воно йде, підходить дедалі ближче, я вже чую його кроки. І якщо ми не побачимо, не впізнаємо його, то що за лихо? Його побачать інші!

Любов — смолоскип, що летить у безодню, і тільки в цю мить освітлює всю її глибину!

Вчені кажуть, що люди гірше переносять спеку, ніж холод, і щоліта я погоджуюсь із цим. Але варто прийти зими і гарненько задубнути на морозі, як моє тіло заперечує попередню угоду.

Таке життя! Всі ми мало дорожимо тим, чим володіємо, а те, чого у нас немає, є нам безцінним.

Знаєш, що я люблю в тобі? Твої руки, постійно холодні... Гріти їх одне задоволення.

Знати своїх друзів – це надзвичайно небезпечна річ.

Так уже заведено в нашому світі: ворог може довести людину майже до загибелі, але щоб доконати її остаточно і безповоротно, потрібен добрий необережний друг.