Погані, отже, не такі вже й погані,

Коли є гірше. Хто не гірший за всіх,

Ще хороший.

— Тато демон, мама демон, а вона тут розвела істерику. Ану вставай, кому говорю! — Зажадав... демон.

— Мама — дріада! — гордо видала я.

— Ну так, коли в неї настрій гарний, — демон пирхнув, — а як що не за нею, то там така дріада, що гаю з коренем вивертає.

Можливо, це і є старість? Підкралася, звідки не чекаєш. Чи не фізичне в'янення, не інтелектуальний занепад, а просто вичерпується життєва енергія. Зіткнешся з перешкодою — і не виникає, як раніше, бажання стрибнути вище, щоб перескочити бар'єр. Хочеться сісти, опустити руки та засмутитися несправедливістю світу.

Ти питаєш у людей про їхнє життя лише для того, щоб отримати можливість розповісти їм про себе.

«Запам'ятай: тільки дурень думає, що сила та габарити –

це одне й те саме». Уве запам'ятав це на все життя. Батько пальцем нікого не чіпав. Ні сина, нікого. Однокласників Уве, бувало, лупцювали за провини — до школи приходили то з синцем під оком, то з рубцями від ременя. Уве – жодного разу.«У нас у сім'ї руки не розпускають, – навчав його батько. — Ні на своїх, ні на чужих».

Чим менше у чоловіка волосся, тим частіше він буває у перукарні.

Здавалося б, невелика праця сказати кілька добрих слів, а як рідко їх почуєш!

Не забувай, що ми асасини. У нас свої наміри. Ми нікому не служимо.

Життя продовжується, і завжди настане завтрашній день.

— Ти знаєш, де місце таким дівчаткам, як ти?

— Так, там, де таких чоловіків, як ви, не пустили б навіть через чорний хід.