Він з'явився врятувати її від злиднів, позбавити немилої служби в немилому будинку. З'явився, брязкаючи обладунками, готовий вразити дракона, а принцеса порушила всі правила гри. Де ланцюги, де ридання, де піднесені в благанні руки? Він виглядав таким же бовдуром, як людина, яка з'явилася на офіційний прийом у впевненості, що він запрошений на бал—маскарад.

Завжди так боїшся темряви в собі! Невже ти не розумієш? Поки борешся з темрявою, перебуваєш серед світла.

Просто не хочу бачити того, кого люблю, в образі того, кого ненавиджу.

Ми самі вигадуємо собі долі, і ці вигадані історії не відокремлені від культурного контексту, в якому ми існуємо.

Ті, на кого дійсно чекаєш, ніколи не приходять. Приходять інші.

Спочатку це було вигадкою, потім забобонами, а потім непохитною вірою. Це була... блукаюча фантазія. Але скінчилося все це погано. Дуже погано...

Прийнято вважати, що паспорт — це документ, який підтверджує нашу особу, але мені здається, що він відображає те, що думають про нашу особу інші.

Який він таки милий, а я хотів відрізати йому голову і прибити її до стіни.

Коли він поклав трубку, його обличчя перетворилося на старече: у людей після настання певного віку обличчя на кілька секунд може прийняти такий вираз, ніби щось вислизає від них, ніби вони збираються перетворитися на пилюку.

Потрібно дивитися фактам в обличчя. Вміти, не гублячи переваги, схилятися перед обставинами.