Ми мислимо історіями, які дозволяють нам уявити майбутнє.

Біль – глина. Можна зробити з неї грудку і кинути в іншу, а можна розім'яти і зліпити вазу. І біль може приносити користь, якщо йому правильно розпорядитися.

Одне з найстаріших правил у світі інвестицій каже: якщо ви прочитали про подію в газеті - вже надто пізно.

— Жозефе, мені довелося розкрити при тобі один із моїх секретів, одну з дуже дієвих жіночих хитрощів!
- Яку?
— Нападати, замість захищатися. Звинувачувати самій, а не виправдовуватись, коли тебе підозрюють. Загалом, кусатися першою та болючішою.

Хто любить, ніколи не помиляється, думаючи про те, кого любить.

- Будь-яка еліта - це мерзотно...
- Ну, вибач! Ось якби ти сказав:«будь -яка еліта, що володіє долями і життями інших людей, – це мерзотно», – ось тут я б з тобою погодився. А еліта в собі, еліта для себе – кому вона  заважає? Вона  дратує – до сказу, до шаленства! - це інша справа, але ж дратувати - це одна з її функцій... А повна рівність - це болото, застій. Спасибі треба сказати матінці-природі, що такого бути не може – повної рівності.

Який господар, такі й люди. З кого їм приклад брати, як не з господаря.

Так чи інакше, але основні постулати стабільності, твори-упорядкування в дусі платонівського деміурга мають силу і для історичного дослідження, цього антипода наукового дослідження, оскільки в історії починати доводиться не з хаосу і виявлення способів його переходу в порядок, а, наприклад, з порядку і підшукання йому відповідного хаосу, з якого цей порядок міг би з необхідністю виникнути. Звідси з цієї протилежної орієнтації дій за канонами досвідченої та історичної науки виникають і протилежні небезпеки спроб абсолютизувати наукову чи історичну картину світу.

Не можна довірятись тим, хто закоханий: вони не вміють зберігати таємницю. Закохані надто розпорошені і надто розподіляють свою увагу ; їхня кохана стоїть у них на першому місці.

Буває зарозумілість доброти, що має вигляд злоби.