Ольга Болдирєва. Як розвіяти нудьгу?

- Тут справа не в даху, а у погляді, в голосі. На якийсь момент я навіть забув, що розмовляю з темним… – обережно помітив Аліра. - Щось з ним трапилося, через що він вирішив нам допомогти. І ця мова про його князя. Особливо те місце про наставника. Може, він був учнем?
Ні, я зараз точно ображусь… всього лише учень…
– Тоді до чого тут фраза про життя? - У розмову втрутилася ельфійка. - Щось мені підказує, що ми маємо справу зі спадкоємцем Темного Князя, причому спадкоємцем, який розчарувався у своєму батькові.
Ого! А мене збільшили! Тепер я вже свій власний син. Чи не так, кумедно?

Докладніше

Дмитро Мамин-Сибіряк. Сіра Шийка

— Ти завжди був ледарем, тому тобі й неприємно дивитися на чужий клопіт.
— Я був ледарем? Ти просто несправедлива до мене і більше нічого. Можливо, я найбільше дбаю, а тільки не показую виду. Толку від цього небагато, якщо бігатиму з ранку до ночі берегом, кричати, заважати іншим, набридати всім.

Докладніше

Бернар Вербер. Імперія янголів

Часто ми не можемо знайти рішення, оскільки підсвідомо обмежуємося територією малюнка. Однак ніде не сказано, що не можна виходити за його межі. Висновок: щоб зрозуміти систему, потрібно вийти з неї.

Докладніше

Дмитро Глухівський. Текст

Усі магазини продавали різне, але все одно: сюди люди приходили, щоб собі купити нових себе. Купували сукні, думаючи, що разом із ним нове струнке тіло отримають. Купували туфлі, бо кожна пара була попелюшкіна. Усередині години за сто доларів була пружинка, яка самоповагу підводила. І всі усмішні магазини продавали щастя. Люди на щастя були готові спускати всю зарплату і ще в кредит його набирати.

Докладніше