Діти, вигадка - правда, захована в брехню, і правда вигадки досить проста: магія існує.

Трапляється, що людина, прокидаючись, з мимовільним переляком запитує себе: невже мені вже тридцять... сорок... п'ятдесят років? Як це життя так скоро минулося? Як це смерть так близько насунулася? Смерть як рибалка, який упіймав рибу в свою мережу і залишає її на якийсь час у воді: риба ще плаває, але мережа на ній, і рибалка вихопить її — коли захоче.

Вона була зі мною ні повія, ні свята.

Хто перебуває між живими, є ще надія.

Що є спогад, як не душа враження?

— Боюся, така доля правителів: інколи робити несправедливі вчинки. Важливо діяти з добрих спонукань.
— Яка втіха для загиблих!

Жінки створені мистецтвом, тому такі прекрасні, що все випадкове в них відкинуто.

— Адже ти читав його книги. Згадай усі ті дивовижні подвиги, які він здійснив.
- Це він тільки пише, що зробив, - уточнив Рон.

... деякі таємниці прекрасні саме тому, що не мають розгадки...

- Ти всіх своїх знайомих намагаєшся отруїти? - цікавилася я.
- Звісно! Мені ж треба знати, хто з них мені довіряє, а хто може встромити ніж  у спину.