Людина — раб маленького механізму, який відмірює час і твердить: настав час робити те й те, поспішайте, не заважай.

Черепний покажчик — повна нісенітниця: після десятиліть вимірів кутів і зведення в таблиці найрізноманітніших ознак так ніхто й не зумів відрізнити з абсолютною впевненістю череп єврея від черепа німця.

Щоб залучити щось у своє життя, уяви, ніби воно вже там є.

У чорних віконних рамах згорблених меблів тут і там з'являлися профілі старих скуйовджених, наполовину роздягнених жінок; профілі, величні у своїх прогнилих рамах, як грізні портрети прабабусь цього кварталу, де проституція була спадковим званням, як в інших сферах дворянський титул або звання нотаріуса.

За вікном темніло, і досі лив дощ, великий, важкий, неквапливий дощ, якого було дуже багато і який явно нікуди не поспішав.

Краще бути другим серед інших, ніж першим на самоті.

Мені було в радість вчитися в неї, а вона отримала таке ж задоволення, навчаючи мене. Мабуть, це сповнювало її відчуттям власної потреби.

Цілком неправильно, постійно думати за людину і вирішувати за неї, що вона може сказати або зробити, а що ні  — замість поговорити про це з нею самою.

Добру справу часто перевертають
Усі ті, кому її й не зрозуміти.

Нарешті. Так далеко від усіх! Так близько одне до одного.