Януш Леон Вишневський. Одинокість в мережі
У певний момент тобі стає так добре, що забуваєш, що забуваєшся.
У певний момент тобі стає так добре, що забуваєш, що забуваєшся.
Кішечка моя, я вже був у біса, і він виявився неймовірно нудним. Більше я не піду до нього, навіть щоб вам догодити.
— Очікування болісної відмови.
— То, може, одразу тобі відмовити, щоб ти не мучився?
Зрозуміти, у чому помилка, ще означає її виправити.
У надмірній скромності є свій егоїзм.
Краще смертельно страждати, — казала я собі, — ніж колись зі сміхом розвіяти за вітром попіл мого минулого.
Ми, могильники, багато чого знаємо, що іншим невідомо. Кожен скаже. Хто все життя могили копає, той знає.