Сонце не просто зійшло, воно нарило як потік і переповнило весь світ.

І богу догодити на чужий рахунок норовлять.

Вона сміється! Хіба не стало раптом світлішим скрізь і всюди?

Минуле померло, майбутнє не настало. Ти ж ідеш по вузькому гребеню сьогодення між прірвою минулого і прийдешнього, хилившись то в один бік, то в інший. Лезо бритви в порівнянні з цим гребенем видалося б широким проспектом. Це і є життя.

Життя будь -якої людини - дзеркальне відображення її уявлень про неї.

Ніщо не стимулює любов так, як коротка розлука. Що робить шлюбні узи  нестерпними? Занадто близькі стосунки, низинні турботи та буденність.

Сподіваюся, моє невчасне воскресіння не зіпсувало вам вечір.

— Якби тільки дощ перестав бити мене по голові, — заговорив Пікар. — Хоч на кілька хвилин. Просто щоб я згадав що таке спокій.
Він стиснув голову обома руками.
— Пам'ятаю, у школі за мною сидів один нелюд і щипав, щипав, щипав мене кожні п'ять хвилин. І так весь день. Це тривало тижнями, місяцями. Мої руки були в синцях, шкіра здулася. Я думав, що збожеволію від цього щипання. І він мене довів. Скінчилося тим, що я справді розлютився від болю, схопив металевий трикутник для креслення і мало не вбив цього виродка. Мало не відтяв йому голову, мало не виколов очі, мене ледве від нього відірвали. І весь часкричав: Чого він до мене пристає? Господи! — Тремтячі руки все дужче стискали голову, очі були заплющені. — А що я можу зараз зробити? Кого вдарити, кому сказати, щоб перестав, дав мені спокій? Дощ, проклятий дощ, не дає перепочинку, щипає і щипає, тільки й чути, тільки й видно, що дощ, дощ, дощ!

У сімейному житті, старовина, сонце світить не щодня!

Тамріко, умій бути щасливою від того, що маєш, замість страждати від відсутності того, що в твоєму житті ще не сталося.