— Як ви вважаєте, ми колись зможемо жити нормально?
- Нормального життя не існує, - відповів Метт. — Є просто життя.

Притворники. Вони здаються більш щирими, ніж люди, яким нема чого приховувати.

Нестабільності я не визнаю,
Противні, бридкі, мерзенні мені натури,
Зміняють вічно суть свою,
Як ртуть від змін температури.

Прощай! Не знаю,
чи побачимось знову. Холодний страх
Пронизує кров.

Ти проводила на війну синів, — якщо не ти, так інша, така сама, як ти, — інших ти вже не дочекаєшся навіки, а якщо ця чаша минула тебе, то вона не минула іншу, таку, як ти. Але якщо і в дні війни у ​​людей є шматок хліба і є одяг на тілі, і якщо стоять скирти на полі, і біжать рейками потяги, і вишні цвітуть у саду, і полум'я вирує в домні, і чиясь незрима сила піднімає воїна з землі чи з ліжка, коли він захворів чи поранений, — усе це зробили руки моїй матері — моєї, і його, і його.

Самотня примара, він сповіщає правду, яку ніхто ніколи не розчує. Але поки він каже її, щось у світі не перерветься. Не тим, що змусиш себе почути, а тим, що залишився нормальним, ти зберігаєш спадщину людини.

... за великого оборотного капіталу завжди можна знайти прибуткову справу.

Доля по-різному може зіштовхнути двох рідних людей.

Що було, те було, дивіться вперед, а не назад і живіть тим, що буде, навіть коли вам багато років.

Я люблю тебе не шалено, але впевнено.