У мене завжди є що почитати, і тому, коли мені починають нахвалювати книгу, я насамперед намагаюся поставитися до похвал з недовірою.

Людина не досконала.

— Як, щодня разом мало знаєш?..
— Мало. Не знаю, що вона криється під цим спокоєм, не знаю її минулого і не вгадую її майбутнього. Жінка вона  чи лялька, живе чи підробляється під життя? І це мучить мене...

Якщо ми обоє любимо один одного, то зможемо впоратися з усіма проблемами.

Я не шкодую про пережиту бідність. Якщо вірити Хемінгуею, бідність – незамінна школа для письменника. Бідність робить людину пильною. І так далі.
Цікаво, що Хемінгуей це зрозумів, як тільки розбагатів.

Знаючий достаток, багатий.
Хто діє з завзятістю, має волю.
Хто не втрачає своєї природи, довговічний.
Хто помер, але не забутий, той безсмертний.

Куля може і повз просвистіти, а зрада — завжди точно в серці.

Хоча ми є господарями своїх сердець, дуже важко буває накинути вуздечку на свої почуття.

Партія самотніх могла б виграти вибори у більшості європейських країн.

В одній і тій самій п'єсі в різні часи лаврами героїв увінчують різних персонажів.