Ми вже зрозуміли, що за довгою баталією часто банальне небажання відступити.

Тепер їй не було чого уявляти себе королевою — вона  стала нею насправді. Вона  виросла і виявила, що дорослими стають зовсім інакше, ніж у дитинстві. Тоді їй уявлялося, що одного прекрасного дня людина відкладає ляльки та іграшки і каже:«Все, я вже дорослий». Тепер вона  зрозуміла, що колишні захоплення не зникають в одну мить, вони просто згасають все більше і більше, поки пил часу не приховає під собою яскраві фарби дитинства.

За кожним успішним чоловіком стоїть жінка з косою та інфарктом.

Справжнє кохання змінюється з часом, росте, відкриваючи нові способи самовираження.

Ми, любий мій, змовники, а коли змовникам не пощастило, їм треба тікати.

У кожного в душі живе поет та вбивця, тільки це прийнято приховувати.

Ніщо не викликає у людей більшого інтересу, ніж людська трагедія.

Погане зникає, але щось замінює минуле і встає на його місце.

Парадоксальне підкріплення - це коли ти спочатку обнадіюєш людину, а потім позбавляєш її надії. І відразу — знову надія, знову розчарування. І так далі. Таким чином, людину можна прив'язати до себе. Формула: щастя – смерть – щастя – смерть.

Чому жінка, позбавлена ​​забобонів, має спати з усіма поспіль?