... Потрібно бути обережніше зі злістю: в молодості вона здається розкішшю, яку ти можеш собі дозволити, але це не так, а правда в тому, що світло злоби — холодне світло, що знищує яскравість фарб, причому знищує назавжди.
Ми це не наші тіла. Ми — це наші думки. Оформившись, вони творять реальність нашого буття. А між цими думками — ніщо, тільки тіло, яке чекає, коли наші думки зроблять нас тими, хто ми є.
Я ніби виявилася на вивороті реальності, підсвіченої кристалічними переливами світла. Я й не знала, що вона існує паралельно до нашої. Напевно, не важливо те, що є, — значення має сприйняття.
Люди скаржаться на те, що їм доводиться робити те саме, день у день їсти одне й те саме, носити один і той же одяг, але думати про те саме вони вважають цілком нормальним.