Не прагну нетерпляче володіти всім, Але й не відмовляйся ні від чого, що може піднести тобі життя, зі страху, що це завдасть тобі страждання. Прагнути володіти всім відразу - божевілля.

Нині ніхто нікого не чує. Усі точно знають, що хочуть почути, але ніхто до ладу не слухає.

Минуле - це порочне коло. Петля. Воно нас затягує та змушує бігати по колу, як білку в колесі. І ми повторюємося. Знову і знову.

Чи вірите ви в те, що ви помрете? Так, людина смертна, я - людина: отже... Ні, не те: я знаю, що ви це знаєте. А я питаю: чи траплялося вам повірити в це, повірити остаточно, повірити не розумом, а тілом, відчути, що одного разу пальці, які тримають цю саму сторінку, будуть жовті, крижані... Ні: звичайно, не вірите - і від того
досі досі не стрибнули з десятого поверху на бруківку, тому й досі їсте, перевертаєте сторінку, голитеся, посміхаєтеся, пишете…

Народ ще виє та поплаче,
Борис ще скривиться трохи,
Що п'яниця перед чаркою вина,
І нарешті з милості своєї
Прийняти вінець смиренно погодиться;
А там — а там він правитиме
як і раніше.

Часте повторення однієї і тієї ж помилки посилює її і водночас виснажує терпіння людей, у яких живе почуття справедливості.

Як добре, коли людину не цікавить твоє далеке минуле. А потрібна лише ти сама – справжня.

Дружбу необхідно заслужити. Вона  має важливе значення. Не варто витрачати її на того, кому вона  не потрібна, хто не відповість на неї. Наскільки я можу судити, люди мають різний життєвий досвід.

Адже він Смерть, до твого відома. Похмурий жнець. Важлива персона. Він не хтось, ким стають. Він той, ким є.

Один філософ сказав:
— Розумна людина завжди пізнає дурного, бо сама була в її шкурі, перш ніж набралася розуму. Нерозумному ж ніколи не впізнати розумного, бо розумним він ніколи не був.