Якщо чоловік і жінка згрішили, нехай віддаляються в пустелю і там люблять чи ненавидять один одного. Треба затаврувати і того, й іншого. Якщо хочете, позначте клеймом обох, але ж не можна карати одну, залишивши іншому свободу. Не можна, щоб був один закон для чоловіків, а інший для жінок.
Я й не підозрювала, що в мене сумний вигляд. Я думаю, це тому, що я одна, все одна, з усім моїм добром, з усім моїм злом. Нема кому простягнути руку. Хто підходить до мене, того не треба; а кого б хотіла... той іде повз.
Добрі і лагідні недовго пручаються і хоч зовсім не дуже відкриваються, але від розмови ухилитися ніяк не вміють: відповідають скупо, але відповідають, і чим далі, тим більше, тільки самі не втомлюйтеся, якщо вам треба.
Спочатку ти мовчиш, бо придумав причину образитися... Потім незручно порушити мовчання. А потім, коли вже все вже забудеться, ми просто забудемо мову, якою розуміли один одного...
У будні, у вільну після обіду хвилину, ще можна похвилюватися за долю імперії, побурчати на становище у світі, але не сьогодні ж, у сонячний недільний день, коли катаєш гарненьку дівчину і велосипедисти, що їдуть заздрістю, марно намагаються тебе обігнати.