– А іноді мені сниться, що я падаю. Адже ми все частенько падаємо, Ільмаре… А коли падаєш, головне – не злякатися. Усі біди походять від страху. Варто тобі злякатися, і страх починає зростати. Руки втрачають силу, думки застигають, воля тане - і ти віддаєшся у владу жаху. Дивишся, як наближається земля, чуєш, як тріщать крила... і нічого не можеш зробити. Страх народжує лише страх.
Коли чоловік знає, що завтра може загинути, він хоче залишити щось після себе. Коли жінка знає, що чоловік завтра може загинути, вона відчайдушно хоче, щоб він залишив їй частинку себе. Тому багато дітей народжується під час війни. Це нелогічно, адже якщо чоловік — чи жінка — справді загинуть, тяготи та поневіряння неминучі, проте людське серце рідко підкоряється законам логіки.
- Габріель, тобі має бути соромно! - чернець докірливо подивився на мене, що підвиває від сміху, і почав допомагати ельфійці обтрушуватися. – Мені соромно, – погодився я. - Але й смішно. Соромитися можна про себе. А іржати краще вголос!
Перше правило далеких поїздок з обмеженим доступом до поповнення життєво важливих запасів: вважаєш, скільки тобі буде потрібно, а потім збільшуєш розрахунок на двадцять-двадцять п'ять відсотків.
… навчити хотіти відразу багато чого, навчити хотіти працювати захлинаючись. Навчити не кланятися авторитетам, а досліджувати їх і порівнювати їхні повчання із життям. Навчити насторожено ставитися до досвіду досвідчених людей, тому що життя змінюється надзвичайно швидко. Навчити зневажати міщанську мудрість. Навчити, що любити та плакати від кохання не соромно. Навчити, що скептицизм і цинізм у житті коштують дешево, що це набагато легше і нудніше, ніж дивуватися і радіти життю. Навчити довіряти рухам душі свого ближнього. Навчити, що краще двадцять разів помилитися в людині, ніж ставитись із підозрою до кожного. Навчити, що справа не в тому, як на тебе впливають інші, а в тому, як впливаєш на інших. І навчити їх, що одна людина ні біса не варто.