У три з половиною роки я хотів стати куховаркою, зауважте, куховаркою, а не кухарем. У сім років я захотів стати Наполеоном, і мої претензії з того часу стали неухильно зростати.
(У шість років я хотів стати кухарем. У сім — Наполеоном. Та й пізніше мої претензії зростали не менше, ніж потяг до величі.)

Як би цікаво стало жити на світі, якби можна було відкинути турботу про щастя.

Емоції – це фарби душі, вони прекрасні та видовищні. Коли ти нічого не відчуваєш, світ стає тьмяним та безбарвним.

Снігопад - єдина погода, яку я люблю. Він мене майже не дратує, на відміну від решти. Я годинами можу сидіти біля вікна і дивитися, як іде сніг. Тиша снігопад. Вона  гарна для різних справ. Найкраще - дивитися крізь густий сніг на світ , наприклад на вуличний ліхтар. Або вийти з дому, щоб сніг на тебе лягав. Ось воно, диво. Людськими руками такого не створити.

Бути справжньою жінкою – Це подарунок і благословення долі. Справжня жінка культивує в собі жіночність на всіх рівнях: внутрішньому (відчуття, почуття, думки) та зовнішньому (тіло, одяг, поведінка).

Для нас немає більш жахливого та болючого відчуття, ніж відчуття своїх обмежень у сприйнятті кохання та краси. Ніякі зовнішні зусилля не будуть успішними, поки залишаються неповноцінними наші внутрішні можливості та ресурси. Такою є рана Короля-Рибака.

Мій друг мені ніколи нічого не пояснював. Можливо, він думав, що я такий самий, як і він.

... терпимість – це коли не засуджують, а милість – коли прощають.

Плакати непогано, поки ти плачеш, але рано чи пізно сльози закінчуються і тоді треба вирішувати, що робити.

Єдине, що має значення, - це що ми сидимо з тобою разом.