Коли я прокидаюся, мені доводиться переконувати, що мої сни не реальність, а моя реальність не сон.

Якщо людина (його мозок) щось справді хоче, вона те й робить. І якщо хоче лежати на дивані, він і лежить на дивані. Все інше — просто гіпотетичні хотіли ангажованої культурою свідомості, які зовсім нічого не варті.

Можливо самовдосконалення — це ще не все. Можливо, саморуйнування набагато важливіше.

Судження про людей ніколи не бувають остаточними, вони народжуються з результатів аналізу, що відразу ж потребують перегляду.

Жінка все частіше і частіше з тривогою усвідомлювала, що не тільки слова, які вона  вимовляла, і багато думок, які приходили їй у голову, були зняті з чужої вішалки і були одягнені нею на себе, - найголовніше, що почуття , що долали її при цьому, ніяк не відповідали ні цим.

Адже жінці нічого не пояснити! І сам знаєш, що марно пояснювати! І коли вимовляєш такі слова, сам знаєш, що говорити їх марно... Коли в повному відчаї говориш жінці, і говориш якимось зривним голосом:«Повір, повір мені, що ніхто і ніколи так, як я, тебе не любитиме. Ніхто і ніколи! Ти розумієш?!" І відчайдушно при цьому трусиш рукою. Тому що дивишся в її очі і одразу здогадуєшся по очах, що всі чоловіки так кажуть. Всі так говорять! Цими ж словами. І це жах! Бо всі кажуть правду! Тому що, дійсно, ніхто не зможе так само, як Я... Так само не зможе, а слова ті ж самі... І ясно, що нічого не можна пояснити. Пояснити нічого не вдасться. І в цей момент хочеться тільки головою у вир або у вікно. Але зупиняє те, що ти розумієш, що всім хочеться в такий момент того самого.

Коли тобі просто страшно – це не соромно. Соромно, коли від страху ти брешеш чи робиш підлості.

Іди своїм шляхом, і нехай інші кажуть що завгодно! Іди якнайдалі! Не можеш іти, повзи! Але так чи інакше рухайся! Ніякої кінцевої мети в тебе немає. Ти ніколи не скажеш собі, що досяг того, чого хотів, і можеш заспокоїтись. Твій шлях не має принципового кінця. Він може обірватися з незалежних від тебе причин. Це буде кінець твого життя, але не кінець твого шляху.

Людина робить фатальні помилки не тому, що поводиться безрозсудно (хвилини, коли людина безрозсудна можуть приносити їй і найбільші удачі в житті) а якраз від зайвої розсудливості. Ось головна причина безглуздих вчинків.

Ми вже казали, що Урсус не посміхався; він тільки сміявся - часом навіть часто; але це був гіркий сміх. У усмішці відчувається злагода, тоді як сміх часто означає відмову.
(У посмішці завжди є деякі початки примирення, тоді як сміх часто виражає собою відмову примиритися).