Життя, навіть якщо ти її відкидаєш, навіть якщо нехтуєш нею, завжди виявляється сильнішим за тебе. Вона  найсильніша. Люди поверталися з таборів та заводили дітей. Чоловіки та жінки, яких жорстоко катували, які бачили, як вмирають їхні близькі, як горять їхні будинки, знову бігли за автобусом, обговорювали прогноз погоди та видавали заміж дочок. Це неймовірно, але це так. Життя найсильніше. Та й потім, хто ми такі, щоб надавати власним персонам стільки значення? Ми метушимося, кричимо… Навіщо? До чого?

За кілька днів, які ми провели разом, ти стала моєю мрією.

Отже, ці пристрасні листи, ці полум'яні вимоги, це зухвале, наполегливе переслідування, все це було не кохання! Гроші, — ось чого хотіла його душа!

Внутрішньополітичні оглядачі з деякими зневагами ставляться до ідеологічних концепцій і судять про політику скоріше щодо особистих відносин і кон'юнктурних інтересів політичних діячів.

— Я новий, я новий! Я неминучий, я прийшов!
... мій погляд гострий і свіжий.

Запитайте себе: чи всі ці справи, всі ці турботи важливі через п'ятдесят чи сто років?

Думати, що в тебе немає  права на смуток, тому що ти не найнещасніша на світі, так само безглуздо, як забороняти радіти на тій підставі, що хтось радіє ще сильніше за тебе.

Я думаю, що бути батьком — це частково намагатися вбити свою дитину.

Усім нам не завадило б почати все спочатку — переважно з дитячого садка.

Гроші — славні солдати, всюди собі дорогу проб'ють.