Раніше я тільки здогадувався, що життя в мене буде не таке, як у всіх, а повне чудес. Відтепер я знав напевно: життя і є диво.

У французів є вираз: ефект сходів. По-французьки Esprit d Escalier, еспрі де ескальє. Воно відноситься до моменту, коли ти знаходиш правильну відповідь, але вже пізно. Наприклад, на вечірці тебе хтось ображає. Ти маєш якось відповісти. Коли на тебе всі дивляться, коли на тебе це давить, ти кажеш щось непереконливе. Але ж потім ти йдеш з вечірки.
І саме в той момент, коли починаєш спускатися сходами раптом, диво. Тобі спадає на думку ідеальна відповідь. І це остаточне приниження.
Ось що таке ефект сходів.

Хтось колись сказав:«Намагатися забути — значить постійно пам'ятати...», а я не хочу забувати. Хочу пам'ятати.

Бог не там, де Йому призначать бути люди. Бог  скрізь.

Психопатом є одна людина з кожної сотні. І більшість із них абсолютно нешкідливі.

... мені стало дуже цікаво: а де та грань, коли від відсутності сексу жінка стає водієм тролейбуса?

Пір'я було скрізь. Кожний подих вітру здіймав хмари пір'я і розсипав їх навколо, наче сніг, що падав навпаки — з землі на небо.

Вмій відважно користуватися всім,
І не проси ніякої винагороди!

Ти збудував свій тихий світ, замурував наглухо всі виходи до світла, як роблять терміти.
Ти згорнувся клубком, сховався у своєму обивательському благополуччі, у кісних звичках, у затхлому провінційному укладі, ти спорудив цю убогу оплот і сховався від вітру, від морського прибою та зірок.
Ти не бажаєш турбувати себе великими завданнями, тобі й так неабияк важко було забути, що ти — людина.
Ніхто вчасно не схопив тебе і не втримав, а тепер уже надто пізно. Глина, з якої ти зліплений засохла і затверділа, і вже ніщо на світі не зуміє пробудити в тобі заснулого музиканта, чи поета, чи художника, який, можливо, жив у тобі колись.

На кожному задньому дворику були в той день розкладені килими, вибиті так ретельно, що починало здаватися, ніби вибиту з них старовину віднесло вітром, а на місці колишніх візерунків проросли нові, ще вигадливіші.