Ми розуміємо біль лише тих, хто кричить і спливає кров'ю. Цікаво, якби устриці кричали б, коли відкривають раковину, хрипіли б, коли їх поливають лимонним соком, якби з них хвистала яскраво-червона кров у той момент, коли їх жують, чи змогли б ми їсти їх живими?
На жаль, люди не змінюються - принаймні, не змінюються в основному. Вони лише пристосовуються. У цьому, мабуть, і полягає сутність шлюбу – дві людини пристосовуються одна до одної.
Але людина одержима чи закохана жінка — це чоловік чи жінка шалено віддані, самотні, зосереджені.
... ви не знаєте, про що розбивається будь-яка передбачливість? Про людську тупість. Перший фехтувальник у світі може не боятися другого фехтувальника у світі, — він повинен боятися невігласа, який ніколи не тримав шпаги в руках: невіглас зробить саме те, чого не слід робити; та досвідчений фехтувальник буде переможений.
На мою думку, служити зв'язком, центром цілого кола людей — величезна справа, особливо в суспільстві роз'єднаному та скутому.
Будь-які меблі відривають нас від землі - неважливо, табурет це або трон. Килим - це злиття з землею, повний і безпосередній зіткнення з нею. І, напевно, жодна з форм мистецтва так не пов'язана із ґрунтом, із природою, як килим.
Немає нічого дивного в жіночих криках, але коли верещать чоловік - а це трапляється нечасто, - кров холоне в жилах.
Небезпечно чи безпечно — залежить від суб'єктивної оцінки, яка може бути помилковою. Наприклад, небезпека куріння доведена, але страху ніхто не викликає. Привиди, душі померлих, привиди об'єктивно нікому не загрожують, проте жахають.