Іван Олександрович Гончаров. Звичайна історія

Хто ж був молодий і частково дурний? У кого не було якоїсь дивної, так званої заповітної мрії, якої ніколи не судилося збуватись?... Усі ми смішні; але скажіть, хто, не червоніючи за себе, наважиться затаврувати ганебною лайкою ці юнацькі, шляхетні, палкі, хоч і не зовсім помірні мрії? Хто не мав у свою чергу безплідного бажання, не ставив себе героєм доблесного подвигу, урочистої пісні, гучної розповіді? Чия уява не неслася до нечуваних, героїчних часів? Хто не плакав, співчуючи високому та прекрасному? Якщо знайдеться така людина, Нехай він кине камінь у мене - я йому не заздрю. Я червонію за свої юнацькі мрії, але вшановую їх: вони запорука чистоти серця, ознака душі благородної, розташованої на добро.

Докладніше

Наталія Сухініна. Де мешкають щасливі?

Як це страшно вимовити – я православний. На тебе дивляться, більше того, у тебе пильно вдивляються, шукають смітинку в твоєму оці, екзаменують на чесноти. Чи у всіх нас«відмінно» у православних заліках? Або дохлі, худорляві трієчки викривають нашу суть, і ми, щоб не засвітитися, робимо гарну міну при поганій грі?

Докладніше