За всю історію воєн жоден американець не кинувся на амбразуру, не направив літак, що горить, на колону танків, не застрелився, щоб не потрапити в ганебний полон! А в нас так чинили сотні та тисячі простих солдатів та офіцерів.
— Я за своє життя не помітила особливої пропорційності між кількістю шанувальників та вагою. — А чого тоді всі жінки голодують? — Від невпевненості у собі. І мужики також.
Світ був простий – зірки у темряві. Чи був це 1947 до нашої ери або нашої ери, раптово втратило всяке значення. Ми жили, і це ми відчували з усією гостротою. Ми розуміли, що життя було сповнене людей і до настання століття техніки — мабуть, у багатьох відношеннях повніше і багатше, ніж життя сучасної людини. Час та еволюція в ці миті переставали існувати. Все, що в житті людини було реальним і мало значення, сьогодні залишалося таким самим, яким воно було колись і буде завжди. Ми розчинялися в абсолютному загальному мірилі історії: нескінченна безпросвітна темрява під риєм зірок.
Я вважаю, що основна мета людського життя — щастя. Це очевидно. Незалежно від того, хто ми – атеїсти чи віруючі, буддисти чи християни – всі ми шукаємо чогось кращого в житті. Таким чином, на мою думку, основний рух у нашому житті – це рух на щастя.
Немає нічого простішого, щоб породити в жінці новий комплекс. Достатньо одного погляду чи одного слова. А за поганого настрою взагалі нічого не потрібно робити — ми самі все організуємо.