... життя – у якомусь сенсі тест, який триває, доки не помилишся.

— А ви колись читаєте книги, які спалюєте?
Він розсміявся.
— Це карається законом.
— Да—а… Звісно.
— Це непогана робота. У понеділок палити книги Едни Міллей, у середу – Вітмена, у п'ятницю – Фолкнера. Спалювати в попіл, потім спалити навіть попіл. Такий наш професійний девіз.

Уряди, що обираються, рідко правлять.

Самотність може бути великим благом.

Знання — килим, на який ступає тільки наближений, а любов — поема, яка захоплює лише по—справжньому люблячого.

Поки ви не можете сказати«ні», ваше«так» не матиме жодного сенсу.

— Може, й моїм здоров'ям поцікавишся? (...)
— Навіщо? І так бачу, що не здох.

Пергаменти не вгамовують спраги.
Ключ мудрості не на сторінках книжок.
Хто до таємниць життя рветься думкою кожної,
У своїй душі знаходить їхнє джерело.

Не той робить швидко, хто поспішає, а той скорий, хто не переробляє одного зробленого.

... начальство за всіх часів особливо гостро реагувало на те, чого не розуміло.