Навіть у вигаданому світі мають існувати свої правила. Окремі частини мають складатися єдине ціле.

На одному ленінградському заводі стався такий випадок. Старий робітник написав директорові листа. Взяв аркуш наждакового паперу і на зворотному боці вивів:
"Коли мені нарешті нададуть окреме житло?"
Здивований директор викликав робітника: Що це за фокус з наждаком?
Робітник відповів:«Звичайний лист ти використав би в сортирі. А так ще подумаєш трохи…»
І робітникові, уявіть собі, дали кімнату. А директор згодом не розлучався із цим листом. У Смольному його демонстрував на партійній конференції.

Не караючи, навіть не ганьблячи лиходіїв, ми не просто оберігаємо їхню нікчемну старість — ми тим самим з-під нових поколінь вириваємо всілякі основи справедливості. Тому вони«байдужі» і ростуть, а не через« слабкість виховної роботи».

Всі релігії сходяться на прославленні мудрості і могутності бога, але тільки-но вони починають розповідати про його поведінку, ми стикаємося лише з нерозсудливістю, слабкістю і дурістю. Кажуть, що бог створив світ для самого себе, але досі не домігся належного поклоніння собі, бог створив нас, щоб ми благоговіли перед ним, а ми весь час глузуємо з нього! Що за невдаха цей бог!

— На долю нашого покоління не дісталося великої війни чи великої депресії, тому ми маємо самі оголосити війну і ця війна буде духовною. Ми розпочнемо революцію, спрямовану проти культури. Наша велика депресія – це наше існування. Це є депресія духу.
— Ми повинні навчити людей свободі, поневоливши їх, і показати їм, що таке мужність, злякавши їх.

... страх прямо через все тіло і через ноги вискочив на землю. Але через ноги крижаною водою повернулася лють і окропом вийшла з рота на бігу.

Коли людиною володіє одна думка, вона знаходить її у всьому.

Тільки найкращі вмирають молодими.

У мене один знайомий. Він стверджує, ніби людина — це лише проміжна ланка, необхідна природі для створення вінця творіння: чарки коньяку з скибочкою лимона.

Все-таки різним людям начхати на зовсім різні речі.