Але геть смуток — для неї зараз не час: веселитися так веселитися, танцювати так танцювати — ось мій девіз, а чи є підстава для веселощів і для танців, чи ні — не важливо. Чим частіше себе пересилуватимеш, тим бадьоріше почуватимешся.
Люди шукають собі страждань. Вони хочуть страждати, бо надто слабкі для щастя. Щастя — це робота. Воно не дається легко. Воно відбувається лише з тими, хто відкритий світу. З тими, хто здатний світ жити і відчувати.
І ще — якщо ти поет, дивися найчастіше на нічні зірки. Якщо ти не поет, все одно виходь на балкон і дивися. Може, колись помітиш, як одна із зірочок тобі підморгнула. І запросила у політ. Тут можуть відкритися справжні моменти життя. Не пропусти миті. А якщо в тебе немає балкона, і ти не поет, і твоя голова рідко повертається до зірок, тоді йди й дивися собі під ноги — і там можна побачити у калюжі відбиту зірку. Ану, як підморгне?
Саме в той момент у моїй душі склалося життєве кредо, якому я слідував усе подальше життя: я прагну робитиму те, що я люблю, і постараюся досягти в цьому найвищої майстерності — замість того, щоб займатися тим, у чому я гарний і успішний, але до чого не лежить моя душа.
« Геополітика» в її нинішньому фашистському значенні — це один із псевдонаукових термінів, які з давніх—давен застосовувалися з більшим чи меншим успіхом німецькою націоналістичною наукою. Ця манера була дуже задовго до Гітлера. Досить згадати знаменитих«індогерманців», під якими, на подив французьких, англійських та інших учених одного прекрасного дня в Німеччині стали розуміти індо—європейців. " Геополітика " виникла, як і "індо—європейці", ще до Гітлера. Але тільки зараз, у гітлерівській Німеччині, цей термін набув такого бойового політичного значення. За точним змістом двох грецьких слів, що входять у цей термін, геополітика є політика, пов'язана із землею, тобто із земельними придбаннями, з питанням про оволодіння новою землею та заселенням цієї землі.