Як каже одна моя знайома, дуже весела старенька: "Помічаю, що від чаю багато користі отримую!"

Він хотів би позбутися очей, ніж її не бачити, втратити життя, ніж її покинути. Вона  — його душа, ось він і берегтиме її, як власну душу.

Іноді так хочеться стосунків, у яких немає  сильної прихильності, немає  відчайдушної, болісної потреби в коханій людині і, відповідно, не трапляється жодних ошуканих надій і ілюзій, що звалилися.

Хіба я маю бути з людиною, яку вже не люблю?

Логіка — дуже тендітна річ, коли справа стосується мотивів, які керують людьми.

Я десь читав, що більше двадцяти відсотків жінок зараховують себе до трьох відсотків найкрасивіших жінок у країні, самі бачите, що в цьому завданні не все сходиться.

Саме найближчі друзі приносять найгірші неприємності.

Високі, із золотистою шкірою, італійки були прекрасні і були схожі на статуетки. До того ж, вони виявилися ще й неймовірно живими. Таке враження, що в серці у кожної знаходилося по маленькому сонечку, що висвітлював усе довкола.

Власницький інстинкт виражається по-різному. Це може бути любов до власного добра. А може, й ненависть до чужого.

Навіщо тобі вогонь — зварити вечерю чи спалити ціле місто?