У цьому березневому сні вони вже не блукали по лабіринтах свідомості та яви, тримаючись за руки, наче школярі. Вони йшли цілеспрямовано до кохання дорослих людей. І опинилися вночі одні у Віллерівських підвалах. Вона  перша поцілувала Суботу, і тут затремтіли лікарняні перекриття. Оголився кістяк викинутого на берег відсіку Ноєва Ковчега, і чоловік і жінка стали відкритими для погляду Бога Любові. Навколо них утворилася веселка. Закружляли метелики, які з'являються лише навесні. Розквітла верба. Лікарняний запах залишив покої, де лежали в костюмах Адама та Єви чоловік та жінка. І він увійшов до неї, як входить вогонь у полум'я для того, щоб повніше пізнати подібне до подібних. І він любив її, і вона плакала від щастя. Блудниця Раав і праведна Рут, втілений березень і символ жіночого початку. Вона  плакала і навколо йшов дощ, вона  сміялася, і знову спалахувала веселка і виглядало сонце. Ось вона думка, яку має породити Субота: ця думка – щастя! І це щастя має чекати будь—кого, хто зважиться з ним на втечу. І не було в цьому сні повчально—ялейного голосу Віллера:«Куди ж ви, діти мої, біжіть від свого порятунку? Вам не належить любити за інструкцією». Цей сон був таким довгим, яскравим, щасливим, що вибивався своєю виразністю з породи схожих апельсиново—помаранчевих снів.
Вранці Субота прокинувся щасливим.
Гримів візок з ліками, хворі зранку човночили Бульваром Мрій. Все було як завжди, та все ж щось змінилося. Ранок був інший. Сонячні промені, що розбили пропахле карболкою замкнутий простір першого буйного, шепотіли про щастя. Вони були вільні в собі; опиняючись усередині ґрат, залишалися зовні на волі. Вони нагадали Суботі, яка має бути думка: свобода і щастя могли б стати світлом для інших, теплом і радістю для оточуючих, невловимою для темряви та запахів відсіку Ноєва Ковчега, що гниє на дні. Думка світла і вільна у своєму щастя.

Смерть завжди добріша за життя, бо Бог і його Мати — всепрощаючі і пробачать будь—який гріх тому, хто в ньому щиро кається. Тільки життя нічого не прощає, і ми змушені дорого платити за наші помилки.

Чоловік і дружина, які сплять у різних ліжках, мають або розлучитися — або здобути щастя.

Коли музикантові на сцені комфортно, він стає чарівником та генерує справжній драйв, що робить концерт справжнім дивом для публіки.

... пробач за банальність, але правда — це дуже широке поняття. У кожного своя правда. Я тобі скажу більше — у кожної особистої правди є безліч граней приблизно як у склянки.

Колись ми згадаємо так багато, що зробимо найбільший в історії екскаватор, вириємо найглибшу, яка колись була, могилу, і навіки поховаємо в ній війну.

Легше засинати, коли мрієш: думки повільно заколисують тебе.

Що ж таке людські істини? Це незаперечні людські помилки.

Чим хороші міркування — завжди можна переконати себе, що чиниш благородно, а не, скажімо, боягузливо.

У ньому не було ні краплі розуміння проблем армії, ні перспектив її розвитку. Одного разу визублені догми були абсолютно непохитними у його свідомості. Висловлювати якусь думку, відмінну від того, що було записано в підручниках, написаних за десять років до появи Дурова в Бронетанковій академії, було не тільки марно, а й небезпечно.