Боротьба і жадібність звертають найвищі відкриття на зло, збільшуючи суму людського страждання.

Весь секрет успіху публічного виступу полягає в тому, щоб говорити з людьми, а не виступати перед ними!

- Іди. Будь ласка, йди! Нічого не кажи... Іди!
Він вийшов без зайвих слів. І не повернувся. Як він посмів не повернутися?

Ми всі страждаємо на розщеплення особистості. У когось їх три, а у когось і того більше. Ти – один для друзів та для сім'ї, інший – для решти світу. Третій – коли дивишся у дзеркало. У кожного є темна сторона, думки та почуття, якими ми не хочемо ділитися з іншими. Кожен хоч раз у житті лежав без сну в ліжку і бажав смерті.

Ніщо не робить жінок слабшими, ніж безпорадність їхнього чоловіка.

Поки людина має вино і цигарки, вона може багато винести.

Найбільше на світі ти боїшся самого себе. Боїшся бути сам собою. Воістину, ти не  маєш ворога страшнішого, ніж ти сам...

Смерть не страшна, а сумна та трагічна. Боятися мертвих, цвинтарів, моргів – гора ідіотизму. Потрібно не лякатися небіжчиків, а шкодувати їх та їхніх близьких. Тих, чиє життя перервалося, не давши зробити щось важливе, і тих, хто залишився вічно оплакувати тих, що пішли.

Єдиний засіб менше страждати - це спостерігати власні муки і відволікатися, описуючи їх.

І ще прикол: наскільки б ти не вважала, що любиш когось, все одно доведеться відступити назад, коли калюжа його крові підтече надто близько.