У житті кожної людини деякі істини осягаються двічі: перший раз, коли вона молода, і вдруге, коли накопичив мудрість і життєвий досвід.

Іноді розставання схожі на сцену катапультування у фільмі«Топ ган» — ви обоє розумієте, що настав час рятуватися, але тільки один залишиться цілим і неушкодженим. Деякі розставання більше нагадують вбивство Мо Гріна в«Хрещеному батькові» — щойно тебе, напівголого, масажує гарна жінка, а через секунду тобі виносять мозок у буквальному значенні слова. А іноді розлучатися буває не складніше, ніж здати книгу до бібліотеки. Так, було цікаво, однак із самого початку розумієш, що це не твоє і буде правильно все закінчити у потрібний термін.

Великодушність – справа наживна, оскільки є прямим наслідком приємного життя.

Ти ходиш до повій не з цинізму, о ні, - ти йдеш до них зі страху перед любов'ю. Вони займаються з тобою сексом, рівно нічого не відчуваючи, доставляють насолоду, не завдаючи душевного болю.

Усі справжні російські люди — філософи.

Очікування і страх перед тим, що має відбутися, ніколи не в змозі підготувати людину до наступу тієї вирішальної хвилини.

Щоразу, коли комуністи, фашисти чи ще хтось обіцяють побудову«суспільства соціальної справедливості», чекай на грабунки.

Гранін сказав:
— Ви перебільшуєте. Літератор має публікуватися. Зрозуміло, не на шкоду своєму таланту. Є така щілина між совістю та підлістю. У цю щілину потрібно проникнути.
Я набрався хоробрості і сказав:
— Мені здається, поруч із цією щілиною вовчий капкан встановлений.

Я дуже вдячний Вам тільки за те, що Ви існуєте.

Чому нам увесь час так хочеться вірити, що ті, хто з іншими злі, брехливі, підлі чи примхливі, з нами неодмінно будуть добрими, чесними та великодушними?