Тонке і копітке рукоділля приносить жінкам задоволення, яке чоловікам не зрозуміти.

... і любов обплутала його, наче мережею.

Коли я був маленьким, батько казав:«Синку, у світі повно придурків. Але їм не можна говорити це в обличчя: вони дуже уразливі»… Перша ознака недоумка – він не виносить правди. Особливо про себе. І якщо ти йому її таки скажеш, він розлютиться. І ніколи тобі цього не пробачить. Існує лише один спосіб спілкування з ними... Компліменти. Придурки люблять лестощі. Це друга ознака, за якою їх можна впізнати. Похвали недоумка, і він тут же покохає тебе.

Тому, чиї життєві сили від початку підірвані, не продовжить життя жодні ліки на світі.

... заміж я ні за кого, крім вас, не вийду. Бо відтепер я належу вам. У цьому я заприсяглася перед богом і власною совістю і клятві цієї залишуся вірною. Чи буде це через рік або через десять років, але в той день, коли я буду вільна, ви, П'єр, якщо тільки вистачить у вас терпіння чекати мене до тих пір, знайдете в моєму серці ті ж почуття, що живуть у ньому зараз, коли ми розлучаємось з вами.

Ми називаємо героями тих, хто здатний вчинити так, як не здатний вчинити кожен із нас...

Красою насолоджуються очі, але дістається від цього ніг.

Таня і так ображена, тому можна ображати її далі.«А доведися — навіщо б тобі її ображати?» - Запитав він себе. Тому, що вина вимагає провини, душа, що пропадає, шукає прірви глибше. Він би, мабуть, не зумів інакше, йому завжди потрібні були б підтвердження, докази, що він перетворився саме на те, що є. Так він почував би себе впевненіше.

— Повторення, нескінченне повторення тих самих досягнень і помилок, у всіх і кожного, за всіх часів.
— Так, і я, мабуть, повторю нескінченне приготування обіду.

Маргарита примружилася на яскравому сонці, згадувала свій сьогоднішній сон, згадувала, як рівно рік, день у день і годину на годину, на цій самій лаві вона  сиділа поруч з ним. І так само, як і тоді, чорна сумочка лежала поруч із нею на лавці. Його не було поряд у цей день, але розмовляла подумки Маргарита Миколаївна все ж таки з ним:«Якщо ти засланий, то чому ж ти не даєш знати про себе? Адже дають люди знати. Ти розлюбив мене? Ні, я чомусь цьому не вірю. Значить, ти був засланий і помер... Тоді, прошу тебе, відпусти мене, дай нарешті мені свободу жити, дихати повітрям". Маргарита Миколаївна сама відповідала собі за нього: Ти вільна... Хіба я тримаю тебе? Потім заперечувала йому:« Ні, що це за відповідь! Ні, ти піди з моєї пам'яті, тоді я стану вільна».