З ентузіастами одне лихо. Вони ніколи не відчувають поблажливості до чужих слабкостей.

Людина не пов'язана із землею, якщо в ній не лежить її небіжчик. (Людина — вільний птах, доки мертвий не зв'яже його із землею.)

Не може падіння тривати без кінця!

Коли мені було чотири, двоюрідний брат дав нам на літо собаку. Я її лягнув. Батько сказав, що у нашій родині не прийнято бити тварин ногами. Коли мені було сім, я оплакував смерть моєї золотої рибки. Я дізнався, що батько викинув її в унітаз і змив. Я сказав батькові — іншими, зовсім не такими пристойними словами, — що в нашій сім'ї не прийнято викидати живих істот в унітаз.

Людина не завжди вибирає долю сама - іноді доля схопить тебе за горлянку і тягне в темний кут життя.

- У тебе все гаразд?
- О, все просто чудово.
— Але, зважаючи на голос, ти п'яний.
- А в мене вечірка. Запрошений лише я. Це така приватна вечірка.

— Чогось все одно не вистачає, якогось екстріму. Ось у тебе був колись випадковий секс?
— Був... випадково.
— Ну і як ти почувала себе після?
— Як одноразовий посуд.

Життя нерідко жорстоко поводиться з людьми. І завдає ран, гірше яких, здається, вже нічого не буває. А потім з'ясовується, що нещастя не скінчилося і доля приготувала нові випробування.

... відомо, що дружину, у якої вмирає чоловік, називають особливим словом«вдова», і так само чоловіка у разі втрати дружини називають«вдівцем». Але для батьків, які пережили дітей, жодного особливого слова не існувало. Вони продовжували залишатися батьками, навіть якщо їхнього сина чи дочки більше не було в живих.

Краще бути щасливим, ніж добрим.