Наше життя — як карусель — ми лише обертаємось у певному місці з певною швидкістю. Наше обертання нікуди не спрямоване. Ні вийти, ні пересісти.

Коли діти, що народилися в тунелях, навчилися ходити, люди зрозуміли, що на порятунок чекати ні звідки, і це розуміння було для них найважчим ударом.

— Глянь, голова вже наполовину сива!
— А наполовину ще русява!

Ми, матері, віддаємо дітям усе, а потім вони раптом вирішують, що наше все їм більше не потрібно.

Хочете когось прив'язати до себе — киньте його.

Ми називаємо свій вік  утилітарним, а тим часом ми не вміємо користуватися жодною річчю на світі. Ми забули, що Воді дано омивати, Вогню очищати, а Землі бути матір'ю. Тому Мистецтво наше належить Місяцю і грає з тінями, тоді як грецьке Мистецтво, що належить Сонцю, мало справу з реальними предметами. Я впевнений, що сили стихій зазнають очищення, і мені хочеться повернутися до них і жити серед них. Звичайно, такій сучасній людині, як я, завжди радісно хоча б просто дивитися на світ. Я тремчу від радості, коли думаю, що в самий день мого виходу з в'язниці в садах будуть цвісти і ракитник, і бузок і я побачу, як вітер увірветься в струменевезолото ракітника - і весь світ навколо мене стане арабською казкою.

Скільки поламано пір'я, скільки витрачено чорнило, щоб описати те, чого ніколи не було і не буде.

Слава ефемерна – сьогодні є, завтра ні. А гроші – це перила. Тримайся, і ніколи не впадеш.

Люди бувають ніжні,
як любов до зірки, що здіймається променем.

Хвороба Альцгеймера, хвороба Гентінгтона, шизофренія, маніакально-депресивний психоз – усі вони мають деякі спільні риси – це хронічні захворювання невідомого походження.